Я Ірина, і моє королівство — це кухня. Власне кажучи, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя надійна помічниця — мультиварка.

Сусідки здивовано хитають головою: «Ой, знову ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Тим часом як вони драють листи і наглядають за каструлями, я встигаю і борщу наваристого зварганити, і плову розсипчастого, і ніжного чізкейку спекти.

Фокус ось у чому: вранці закинула в чашу заготовки для обіду, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, наводити лад у шафах чи поливати герань. Коли сонце сідає чоловік, принюхуючись, прямує на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»

А я подаю на стіл тюфтельки у вершковому соусі. Мультиварка тихенько пікає, пара йде — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не вірить, що тут ані шматочка пригорілого, а час витрачається тільки на те, щоб гарно розкласти їжу.

Справжня господиня — це не та, хто простоює при плиті годинами. А та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе лише одну чашу. І я це обожнюю.